Сьогодні , 19 травня, #Львівський_ліцей приєднується до загальнонаціонального вшанування пам’яті #жертв_політичних#репресій. Ця дата відзначається згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 року на знак поваги до десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці та табори, відправлених на заслання чи примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників в Україні досі неможливо підрахувати.

Політичні репресії в Україні розпочалися з першої спроби встановлення радянської влади на початку 1918 року. Сім’ї “ворогів народу” підлягали обов’язковому арешту, а діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Найстрашнішим для України став період “Великого терору” 1937-1938 років.

Цей терор носив цілеспрямований, організований характер та уразив практично всі верстви українського суспільства – інтелігенцію, військових, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, але найбільше вдарив по селянству.

19 травня 1938 року відбулася найкривавіша ніч у Києві, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Цей розстріл було проведено ще до офіційного початку Великого терору – оперативного наказу НКВД СРСР № 00447 “Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів” від 30 липня 1937 року. Наказ запроваджував ліміти на покарання громадян, де вироки за І категорією означали розстріл, а за ІІ категорією – ув’язнення в таборах ГУЛАГ. Первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, але у січні 1938 року його збільшили до 83122 осіб. З проханням про додаткові ліміти до Москви неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів, перетворюючи місця поховань на режимні об’єкти КДБ, розрівнюючи місцевість бульдозерами та забороняючи доступ до відповідних архівів.

За оцінками на основі архівних матеріалів СБ України, з 1927 до 1990 років в Україні було заарештовано понад мільйон осіб, з них понад 50% – українці. 545 тисяч з них засуджені, щонайменш 140 тисяч – розстріляно. Крім того, з кінця 1920-х до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян та їхніх родин.

Наслідками комуністичного терору в Україні стали знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних цінностей, поширення суспільної депресії та денаціоналізація.

Сьогодні Російська Федерація є наступницею цих людиноненависницьких практик, виправдовуючи і глорифікуючи сталінський режим, нарощуючи та вдосконалюючи репресивну політику, жертвами якої уже стали тисячі мешканців окупованих територій.

Ми повинні пам’ятати про ці трагічні сторінки нашої історії, щоб подібні злочини ніколи не повторилися.